Вчимо дітей моральним якостям з раннього дитинства

Нещодавно одна знайома звернулася до  мене з питанням про виховання своєї доньки. Суть запиту полягала в наступному: дитина, дорослішаючи, починає вередувати та проявляє свій характер з не найкращого боку, відмовляється ділитися іграшками з однолітками. Думаю, кожен з батьків в різних проявах стикався з такими проблемами.

Про підхід до виховання дітей ми говорили в попередній статті «Виховання дітей дошкільного віку».  Виховувати дітей безперечно потрібно, пояснювати що можна робити, а що не варто, що гарно, а що ні. Однак, іноді ефективним є відмова від логічних розмов і пояснень.
Добре відомий у бізнес колах Стівен Кові у своїй книжці про 7 звичок високоефективних людей, принцип розвитку розглядав на прикладі ситуації власної доньки. Отже, ідея його поглядів полягає у проходженні кожної сходинки без зрізання кутів, тож дитина  в своєму розвитку, має пройти через кожну сходинку свого розвитку. В тому числі сходинку вибору та володіння власною річчю.

«Якби на той момент я був розумніший, я б постарався покластися на внутрішні ресурси: моє розуміння істинної доброти і погляди на виховання дітей, любов і турботу. Я дав би дочці свободу вибору - ділитися або не ділитися іграшками з іншими дітьми. Можливо, після невдалої спроби переконання мені варто було б переключити увагу дітей на захоплюючу гру і таким чином позбавити дочку від надмірного емоційного тиску. Адже, варто дитині утвердитися у своєму праві власності, як вона починає ділитися з товаришами - охоче, природно і без зволікання.» С. Кові.

Іноді відмова дитини ділитися іграшками з іншим полягає не у жадібності дитини або бажанні повередувати, а в тому, що спрацьовує інстинкт власника. Справа в тому, що дитині іграшка або річ цікава до того моменту, доки вона не впевниться, що ця річ належить тільки їй, і вона може робити з нею те, що захоче. Як тільки приходить усвідомлення цього права, відпадає прагнення «оборони» своїх речей. Того самого стосується ситуація вередування. Як тільки батьки залишать дитину з повним правом плакати або вередувати досхочу, в тому зникає увесь сенс. Дитина перестає плакати і сама приходить до батьків.

В цій статті я пропоную батькам ігрові методики, які дозволять в цікавій формі для дітей зрозуміти і засвоїти прості моральні цінності.

«Скарбничка добрих справ»

Виріжте з кольорового паперу кольорові фігурки (кружечки або ті, які будуть цікаві для дитини). В кінці кожного дня запропонуйте дитині покласти в «скарбничку» стільки фігурок, скільки добрих справ вона сьогодні здійснила. Якщо малюк не може знайти добру справу, допоможіть йому це зробити навіть у найменших позитивних вчинках. Така гра буде стимулом для малюка здійснювати щось хороше. Однак, не забувайте, що цікавість до гри та накопичення кольорових фігурок з часом буде зменшуватись, тому не забувайте заохочувати дитину до добрих справ.

«Викидаємо злість»

Для початку підготуйте творчий реквізит. Вам будуть потрібні хмаринки. Ви можете вирізати їх з кольорового паперу: чорного або сірого. Тут ви можете дати простір вашій творчості та фантазії, будь який матеріал стане в нагоді. Хмаринки можна зшити з клаптиків тканини, зваляти з залишків вовни ітд. Дайте дитині чорні хмаринки або темні плями, запропонуйте скласти їх у мішок. При цьому спонукайте дитину розповісти, які погані вчинки були у неї сьогодні. Домовтеся з малюком, що ви складаєте вашу злість, образу або іншу негативну емоцію у цей мішок і йдете викидати її. Також, якщо ваша дитина гіперактивна, в неї багато енергії в тому числі і негативної чи агресивної, ви можете запропонувати пограти їй у сніжки. Візьміть побільше непотрібного паперу. Разом з дитиною зімніть увесь папір, наробіть якомога більше сніжок з нього, а після того покидайтеся одне в одного. З одного боку, все відбувається в ігровій формі. З іншого боку, результат гри є досить ефективним, негативна енергія виходить, натомість дитина заряджається сміхом та оптимізмом.

«Ласкаві імена»

В цю гру краще грати з більшою кількістю людей. Хоча її можна провести і в колі сім’ї. Коли  діти побачать, як ласкаво тато і мама називають одне одного, вигадуючи ласкаві імена, діти переносять це у своє життя. Гра виховує доброзичливе ставлення однієї дитини до іншої. Гравці повинні стати в коло. Один з учасників кидає м'яч іншому, називаючи його ласкаво по імені. Другий гравець кидає м’яч наступному і називає ласкаве ім’я. Виграє той, хто назвав більше ласкавих імен.

«Компліменти»

Сядьте  поруч з дитиною обличчям одне до одного і візьміться за руки. Кожен повинен сказати щось добре і приємне одне одному. Той, кому призначена похвала, каже: «Спасибі, мені дуже приємно». Далі він говорить комплімент наступному. Якщо малюк не може знайти комплімент, ви можете йому допомогти знайти потрібні слова.

Таким чином, на найближчі вихідні у вас в запасі є нові ігри, які, я сподіваюся, сподобаються вам та вашій дитині. Проводьте більше спільного часу разом з вашими дітьми і показуйте їм гарний приклад.

Ольга Хан

психолог, гештальт-терапевт, арт-терапевт