ПОДИВИМОСЬ В ОЧІ ДИТЯЧИМ СТРАХАМ

Дитячі страхи – це одне з найчастіших питань, які хвилюють як дітей, так і батьків. 
Кожна дитина чогось боїться, найбільш розповсюджені страхи: страх самотності, темряві та замкнутого простору. 

Це короткий список. На справді, діти можуть боятися різних речей, і часом, для постійно занятих дорослих, дитячі страхи здаються безглуздими, хоча для дитини, зачинені двері в кімнату, темрява, потреба залишитись на одинці, можуть викликати справжні тривожні переживання. Згадайте-но себе в дитинстві, хіба вас не хвилював хоча б один з цих страхів?

Батьки по-різному реагують на дитячі страхи. Хтось не зважає на дитячі переживання, хтось надто переймається. Батьківське ставлення до дитячих проблем має бути виваженим. З одного боку, важливо дати змогу дитині самій навчитися справлятися зі своїми проблемами, а з іншого, дати дитині усіляку підтримку і допомогти побороти усілякі переживання.

Страх – це захисна реакція на реальну або уявну загрозу. . Діти надзвичайно вірять, як в існування казки, Діда Мороза, так і в існування Баби Яги та Бармалеїв, що живуть за дверима чи у шафі, і може вилізти в першу ж хвилину коли вимикається світло. Саме тому, не важливі, на погляд дорослих речі, можуть викликати у дітей страх.

Дитячі страхи – це нормально, і вони можуть виникати як реакція на нову ситуацію або інформацію. Та ще З. Фройд зазначав, що дитячі страхи, це реакція на відсутність або нестачу близької людини. Тож, зверніть увагу у який момент у вашої дитини з’явилися страхи.

Варто знати, що дитячі страхи зазвичай проходять самі, однак, якщо ці переживання є глибокими не варто їх ігнорувати, навпаки на них необхідно звернути увагу і з’ясувати в чому причина?

Що для батьків стане в нагоді?

Преш за все, мама і тато мають створити довірчу атмосферу. Варто сісти і поговорити, однак за спокійних обставин, нікуди не поспішаючи, і не роблячи це паралельно з якоюсь іншою справою, наприклад, снідаючи, по дорозі, в автомобілі, коли ваша увага зосереджена на керуванні машиною, ітд. Присвятіть час лише цій розмові та хвилюючій темі вашої дитини. Дізнайтеся  що відбувається в житті вашої дитини, що її хвилює, про що вона переживає. Дитина може не відразу відкритися, однак якщо між вами є тісний контакт і довіра то вона неодмінно відкритися вам. Та ви так само маєте бути уважними за тим, що вона говорить і як вона це робить. Якщо нервово торсає  щось в руках, не дивиться в очі – будьте уважні до таких реакцій, це може свідчити про некомфортну тему, на яку ніяково говорити дитині. Також візьміть до уваги, що почуття безпеки у дітей викликає саме тато. Тож до цієї розмови можна долучитися всім разом.

Також не забувайте про важливу функцію дитячої дружби та інтерес дитини до однолітків. Дитячий страх діти можуть, як «принести» від друзів ( діти схильні порівнювати себе з іншими, і часто переймати, поведінку, звички так і страхи можуть бути запозичені), так і забути про всі страхи разом з друзями. В дитячих іграх та спілкуванні може розвінчатися будь-який страх швидше ніж ви помітите. У дітей своя система спілкування, більше емоційна аніж раціональна чи логічна (як у дорослих). Тож дитині, часом легше повірити у дитячі історії аніж дорослі раціональні доводи про те, що в темній кімнаті немає нічого страшного. Тому, давайте дитині проводити час з однолітками.

Одним з найкращих методів вирішення дитячих страхів є арт-терапія. Для початку батьки можуть самі спробувати з дитиною поговорити, запропонувати намалювати те або того що вони бояться.Навіть якщо дитина не знає як виглядає їхній страх, нехай спробує уявити.  Показуйте дитині свою підтримку. Після того, як предмет страху намальований, нехай дитина уважно подивиться на нього і зустрінеться з ним поглядами. Попросіть дитину описати її відчуття в даний момент. Запитайте, що би могло допомогти пережити почуття страху? Що би він/вона хотіли зробити з цим предметом/істотою, що уособлює страх? Нехай зробить, якщо це дозволяють обставини. Якщо дитина не насмілюється, запропонуйте домалювати малюнок яскравими кольорами, щоб він був зовсім не страшним. Запропонуйте потоптатися на листку з малюнком, порізати листок, зім'яти якомога сильніше цей папір і викинути. Всі ці маніпуляції допомагають дитині вивільнити всю ту енергію та напруження, що визивав предмет страху.

Також можете створити спільну казку з вашою дитиною про його/її страх, «В тридев’ятому царстві, жила істота …» Нехай дитина розповість про всі риси цієї істоти, що уособлює його страх, дасть їй ім’я. Запитайте чому ця істота приходить до вашого сина/доньки, чого вона, істота, хоче. Фантазуйте, спрямовуйте казку, щоб ваша дитина якщо не подружилась, то принаймні зустрілася зі страхом і зрозуміла що об’єкт страху є зовсім нестрашним.

І найголовніше, даруйте дитині любов і піклування, це сприятиме гармонійному розвитку.

Якщо, все таки,  склалися складні обставили і ви не можете справитися самі, зверніться до психолога, який допоможе розібратися у причинах дитячого стразу та шляхах звільнення від нього.

Ольга Хан
психолог, гештальт-терапевт, арт-терапевт